Коала сірий (Phascolarctos cinereus)

Огляд

Коала сірий (Phascolarctos cinereus) — деревний сумчастий ссавець, ендемік Австралії. Попри поширене прізвисько «ведмідь коала», коали зовсім не ведмеді: це сумчасті, ближчі до вомбатів, ніж до будь-якого ведмедя. Коали вирізняються вкрай спеціалізованим живленням, що майже повністю складається з листя евкаліпта, а також малоенергійним способом життя з тривалими періодами відпочинку на деревах.

Середовище й ареал

Коали населяють евкаліптові ліси, рідколісся та прибережні оселища маллі в частині східної й південно-східної Австралії. Поширення оселищ залежить від наявності певних улюблених видів евкаліпта, а їхній набір різниться залежно від регіону. Ареал деяких місцевих популяцій за останні десятиліття істотно скоротився.

Живлення

Коали спеціалізуються на живленні листям евкаліпта. Їхня травна система пристосована до перетравлення відносно бідного на поживні речовини й багатого на токсичні сполуки листя різних видів Eucalyptus. Зазвичай коали щодня зʼїдають велику кількість листя й отримують більшу частину води саме з нього, хоча за потреби, особливо під час посухи, пʼють і відкриту воду.

Поведінка

Коали майже повністю деревні й спускаються на землю переважно для того, щоб перейти з одного дерева на інше. Дуже велику частину кожної доби вони відпочивають і живляться. Дорослі коали здебільшого ведуть поодинокий спосіб життя й мають індивідуальні ділянки, що перекриваються. Матері виношують дитинча, яке розвивається, у сумці, а коли воно вже не вміщується в сумці, — на спині.

Людина й охорона

Популяції коал зазнають значного тиску через утрату й фрагментацію оселищ, зіткнення з транспортом, напади собак, спалахи хламідіозу та інших хвороб, а також масштабні пожежі — зокрема австралійські лісові пожежі 2019–2020 років, які завдали серйозної шкоди популяціям на сході Австралії. Деякі популяції тепер внесено до суворіших охоронних категорій, ніж раніше. Перед публікацією перевіряйте актуальний статус на iucnredlist.org і в австралійських природоохоронних джерелах.

Зовнішність і розпізнавання

Коали мають компактне округле тіло без помітного хвоста, великі округлі вуха з китицями білого хутра та широкий темний ложкоподібний ніс на тлі хутра від блідого попелясто-сірого до світло-бурого. Груди й внутрішній бік кінцівок зазвичай світліші — часто білі, — а в деяких південних популяціях на крижах є невелика пляма світлого хутра, мінлива за виглядом. Розмір тіла й густота хутра різняться залежно від регіону: коали з прохолодніших південних районів Австралії зазвичай більші й пухнастіші за своїх північних побратимів.

Придивившись до передніх лап, можна помітити характерний хват — два протиставлені «великі пальці» поруч із трьома іншими пальцями, — який разом із міцними гачкуватими кігтями дає змогу втримуватися під час лазіння по гладеньких стовбурах евкаліптів. Типова поза, у якій їх зазвичай спостерігають, — тварина сидить, втиснувшись у розвилку гілок високо на евкаліпті, — сама по собі є корисною ознакою для розпізнавання в природі. Попри поширене прізвисько «ведмідь коала», коали — сумчасті (у дорослих самиць сумка відкривається вперед) і зовсім не споріднені з ведмедями: їхні найближчі живі родичі — вомбати.

Схожі тварини

Найближчі живі родичі коали — вомбати, теж сумчасті. Разом вони входять до ряду Diprotodontia, до якого належать також кенгуру, кускусовиді та низка інших видів Австралії й прилеглих регіонів.